Вірші невідомого студента

                                                                                                                                                           

Он не помнит слова "да" и слова "нет",
Он не помнит ни чинов, ни имен
И способен дотянуться до звезд,
Не считая, что это сон...

В. Цой

Вірші, що бачите ви на своїх екранах були знайдені в одному з ВУЗів міста Хмельницького. Під кожним з них був напис: "student"

                                  

       Герої

Безсмертні діти
вітру та вулканів,
безликі феї
мовчазних лісів
Де ви,
герої тих
романів?
Де ви герої
моїх снів?
Ми так любили
слухати легенди,
ми так хотіли
вірити в любов,
навіщо нам
твоя абсурдна
дійсність?
Кому із нас
потрібна
чужа кров?

Тепер і ми
з тобою
роблені герої.
Таких героїв,
хоч будуй мости.
Навіщо нам
мости?
Ми ж не на
волі.
Ми ж не суспільство,
ми раби.
Усе перемішалось
в цьому світі,
усе не так,
як в школі вчили
нас.
Тепер героїв
ліплять із бандитів,
настав і для безсмертних
смерті час.

        Мариво


Ти, як примара
зникла уночі...
Пливучи в
білому тумані,
я бачив очі...
не твої.
Як з фільму жахів,
ти приходиш знов,
та я не знаю,
що тобі сказати.
Ти проникаєш
в суть усіх основ,
а я шукаю вихід
із кімнати.
Ти мариво
моїх хвороб,
що інколи з'являється
так пізно.
Я знаю, ти прийдеш
до мене знов,
Ти будеш тінью
мого егоїзму.

ВПС

Несучи смерть
На чорних крилах
Вони летять
Любити світ
Вони за мир
Вони за спокій
Їх справа -
Кров
Вони св'яті

Вони виконують
Накази
Вони вбивають
Ні за що
Вони не знають
Хто їх жертви
Їх справа -
Смерть
Їх ворог -
Зло

 

так тепло літом у ночі
так добре у ночі з тобою
і твою психотропну зброю
я так небачено люблю

люблю твої думки наївні
люблю тебе неначе син
тебе люблю, люблю і інших
вас так багато, я - один.

Смерть

Мені так страшно...
Так самотньо,
Є стільки друзів,
Є батьки,
Але ніхто із них
Не знає
По скільки житимуть вони.

У мене руки так тремтять
І в голові нема думок,
Я жити хочу
Що ж іще?
Нічого більше
Поки що.

 

 

     Вони

Розбиті руки,
митий посуд,
життя людей,
життя свиней,
усі навколо,
мов придурки,
мов зграя
загнаних коней.
Усі в болоті
риють нірки,
усі копаються
в смітті,
усі в вухах
пробили дірки,
тепер усі вони
круті.
Тепер у нас
у всіх проблеми,
тепер і ми сидим
в багні,
і миєм ноги
в унітазах,
і грієм руки
на вогні.
Тепер і нам за
ними в пекло,
тепер і ми у
їх строю.
За нами діти,
їх невдача
у їх батьках.
Забудь сім'ю,
забудь закони,
смійся, смійся,
як я сміюсь
коли горить
вогнем святим
чужа дзвіниця,
чужої церкви
образи.

Суєта

навколо люди
суєта
мовчання крики
все життя
усе буття
в одного бога
в одній сорочці
на столі
в реанімації
на ліжку
в мовчанку граєм
у пітьмі
в крові в сльозах
в тарілці
каша
у небі пил
у небі бруд
Забула нас свобода
наша
ми тут не гості
хто іще
кому ще треба
голі кості
забудь забудь
прости мовчи
мовчання золото
а слово
а слово
платина
кришталь
кричати бити
і плювати
на всіх на все
за всіх проте
навіщо крик
хто буде
знати
кому нас слухать
хто куди
куди за чим
навіщо
з ким
за що
за кого
не за них
куди нам бігти
без повітря
уже і зовсім
крик затих

 

 

 

 

 

 

   Білий полон

Холодний вітер,
сніг, безодня,
і ти ледь тепла
в цих снігах,
у цьому білому
полоні,
у цих засніжених
містах.
Немає де зігріти
тіло.
Кому потрібна
ця краса,
коли навколо
мертво-біла
закута кригою
весна?

 

 

 

 

 

 

Твої слова заплутані
як терни
В твоїх очах насмішка
над людьми
Твоя любов
глибоко на дні мозку
Немов закована кайданами
тюрми
Твій погляд мов
рентгенівське проміння
Такий шкідливий і потрібний
водночас
Твої думки - холодний
розрахунок
Твоїм рукам підвладний навіть
час

Hosted by uCoz